Епістемологічні аргументи буття Божого — Сергій Головін [відео]

Та насправді апологетичними були і проповіді Ісуса, і проповіді апостолів.

Сьогодні більшість людей асоціюють апологетику із захистом своїх поглядів. Це розуміння є прийнятним, як «захист» в судовому розумінні. Але не у військовому, бо наше завдання — наступати, грати на полі суперника. Нам потрібно не протиставляти наші ідеї «їх» ідеям, а руйнувати «їх» хибні ідеї їх же істинними переконаннями.

Корінь слова «апологетика» зустрічається в Новому Завіті в слові ἀναπολόγητος в «Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання» (Рим.1:20) і «Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чому осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш» (Рим.2:1).

Сьогодні церква часто стає ἀναπολόγητος, «безапологетичною», в багатьох значеннях.

Ми поговоримо про аргументи на користь існування Бога. Некоректно в строгому значенні слова говорити про докази існування Бога, бо в кінцевому підсумку це все одно питання віри. Віра — це не просто одноразове рішення.

Аргументи на користь існування Бога:

1. Онтологічні — походять від змісту існування Бога.

2. Космологічні — від причинності цього світу.

3. Теологічні — від цілеспрямованості цього світу.

4. Етичні — від існування моралі.

5. Екзистенціальні — від потреби в Бозі.

6. Евіденціальні — від особистого досвіду спілкування з Богом.

7. Апріорні — від уявлення про Бога.

8. Прагматичні — від переваг віри.

9. Профетичні — від виконання пророцтв.

10. Текстуальні — від достовірності Писання.

11. Епістемологічні — від можливості пояснити світ, створити картину світу, світогляд.

Що ж таке світогляд? Це ті «окуляри», через які ми сприймаємо світ.

Воно зводиться до п’яти базових питань:

— Де я?

— Хто я?

— Звідки я з’явився?

— Для чого я тут?

— Що мене очікує в майбутньому?

Все починається з запитання «звідки я з’явився?» і відповіддю на нього визначається.

Від нашого світогляду будуть залежати висновки, які ми робимо з фактів. І якщо ці висновки абсурдні — проблема в нашому світогляді, він помилковий.

Щирість християнства як світогляду визнається і деякими його колишніми опонентами. Одним з них є Ентоні Флю, автор багатьох атеїстичних праць, який пізніше публічно визнав існування Бога у своїй книзі «Бог є».

Існує три бар’єри, неподоланних для атеїстичної теорії:

1. Як все виникло з нічого?

2. Як життя виникло з неживого?

3. Як свідоме виникло з несвідомого?

Біблійний світогляд дозволяє дати узгоджену картину світу.

Критика Зигмунда Фрейда

Зигмунд Фрейд у свій час заявив, що віра в Бога — це «проекція бажаного на дійсне». Проблема в тому, що сам Фрейд був теологічно цілком безграмотним.

Гуманізм як філософський світогляд, уявлення про людини як найвищу реальність і сутність, є задоволенням бажань людини. Біблія ж говорить, що людина не є найвищою сутністю, вона створена за образом і подобою Божою.

Фрейд об’єктивно визнавав вплив на аналіз суб’єктивних факторів. Епістемологія (теорія пізнання) Фрейда є чисто емпіричною, але вона суперечить його ж власному психологічному релятивізму. Фрейд сам створює своє власне розуміння релігії і його ж критикує. До прикладу, він в принципі не розглядає приклади жертовності ранніх християн. Сам метод Фрейда заснований на великій логічній помилці «доказ від бажаного».

Ми маємо розуміти, що психологічна потреба в Бозі зовсім не доводить, що Бога немає. Фрейд визнає цю необхідність в людині. Не існує потреби без можливості її задовольнити: в їжі, питві, повітрі, Бозі.

Блез Паскаль про це писав, що в серці кожної людини є нескінченна порожнеча в формі Бога, і тільки Бог може її заповнити. В принципі, саме про це говорить книга Еккпезіяста.

Сергій Головін — доктор філософії, доктор прикладного богослов’я, маґістр гуманітарних наук (релігієзнавство), маґістр природознавства (фізика Землі), спеціаліст-педагог (фізика). Президент Християнського Науково-апологетичного Центру. Декан Міжвузівського факультету християнської апологетики. Президент Міжнародного просвітницького товариства "Людина і християнський світогляд". Член редакційної колегії журналу "Богословські роздуми". Автор учбових посібників «Введення в систематичну апологетику», «Основи логіки для віруючих і невіруючих» (спільно із О. Паничем), «В пошуках волі Божої», «Нарис практичної християнської етики», «Біблія і політика. Основи громадянського суспільства»; книг «Світогляд: втрачений вимір благовістя», «Всесвітній потоп: міф, легенда чи реальність?», «Еволюція міфу: як людина стала мавпою», «Хвала Богу за кризу», «Радість Апокаліпсису»; публікацій у спеціальних журналах Академії Наук СРСР; а також досліджень і галузях геофізики і лазерної оптики; праць із християнської апологетики. Одружений, батько двох дітей.