Хороша проповідь за Мартіном Лютером – яка вона? — Брендон Хілгеманн

На початку свого служіння, Мартін Лютер саркастично описував своє «ліниве» життя під час служіння у Віттенберзі так:

«Я цілий день нічого не роблю, окрім як пишу листи... Я проповідую в монастирі, поміж прийомами їжі читаю лекції,, щодня мене просять проповідувати у міській церкві, я ще й керую учбовою програмою... Я читаю лекції про апостола Павла і досі збираю матеріали по книзі Псалмів... Лишень погляньте, наскільки я лінива людина!»

Перш за всі свої відповідальності, Лютер був проповідником, «проповідуючою машиною». За своє життя він проповідував близько 4000 раз, і близько 2300 проповідей збереглись до наших днів.

В середньому, Лютер проповідував 120 раз в тиждень — це, грубо кажучи, раз в три дні. Більшість пасторів сьогодні проповідують лише раз в тиждень і вважають свою працю дуже важкою!

Іронія полягає в тому, що Лютер ніколи не горів бажанням проповідувати. Він був рукопокладений на священика в 1507 році, але бути священиком не завжди означало бути проповідником. В 1530 році, Лютер написав лист, щоб надихнути іншого проповідника. В цьому листі він описав своє небажання проповідувати:

«Я боявся кафедри можливо настільки ж сильно, як і ти; однак я повинен був це зробити; мене змусили проповідувати... О, як же я боявся кафедри! Я склав 15 аргументів д-ру Штаупіцу під грушевим деревом, ними я відкинув своє покликання. Але вони не зробили мені нічого хорошого».

Не дивлячись на свій страх проповіді і все його бажання відійти від свого покликання, Лютер неохоче покорився покликанню. Цей певний момент дав початок служінню, що змінило церковну проповідь і дуже вплинуло на те, як сьогодні проповідують багато пасторів.

В цій статті ми розглянемо лише три критерія проповіді Лютера, які сильно вплинули на церкву сьогодні::

Проповідь повинна:

1. Знаходитись в центрі церковного богослужіння.

2. Ґрунтуватись на Божому Слові

3. Промовлятись простою мовою.

---

1. Проповідь повинна знаходитись в центрі церковного богослужіння.

«Церква — це не будинок ручки, але будинок вуст» (Мартін Лютер)

Лютер поставив проповідь в центральне місце церковного зібрання. В Середні Віки проповідь була частиною Римо католицької меси, але вона була необов’язковою. Коли ж вона включалась в месу, то була далеко не в фокусі зібрання і регулярно була сфокусована на ділах і суді.

Будучи молодою людиною, Лютер ріс на проповідях, які ставили наголос на страху вічного страждання в пеклі по причині гріха.

Джон Долан так описує проповідь тих часів:

"Проповіді тих часів були переповнені описами палаючих дерев, на яких висіли душі тих, хто не відвідував церковні служіння; хижаків, що гризуть людські життя; отруйних змій, що жалять нечестивих людей; киплячих озер, заморожених боліт, розпалених печей і підлих підземель. Коли цитували Писання, його повністю виривали із живого, історичного контексту. Його особистості і їх висловлювання спотворювались заради мети поширення моралі".

Не дивно, що в молоді роки Лютер вів таку жорстку боротьбу із своєю провиною гріху. Як наслідок таких проповідей, Лютер в своєму ранньому розумінні бачив Христа не посередником, а суддею.

Лютер зламав стиль проповіді католицької церкви, до чого неминуче мало призвести його богослів’я оправдання по вірі. Він був відкинутий церквою, що ставила наголос на спасіння ділами закону.

Проповідники відійшли від істини Євангелія, відкритої Лютером шляхом вивчення Слова Божого, згідно із якою ми оправдовуємося по вірі, а не по ділам (Ефес. 2:8,9). Лютер відкинув все, що йому здавалось надлишковим в проповідях його часу і сконцентрував свою увагу на роз’ясненні істини Писання.

Лютер поставив проповідь в центральне місце церковної літургії. Як говорить Альфред Граві, «Лютер поставив проповідь в протестантизмі на місце, зайняте в римо католицизмі месою і зробив проповідь найсильнішим впливом в церквах Реформації».

Лютер не винайшов проповідь, та він повернув їй те положення, яке, як він вважав, вона повинна займати згідно із Божим Словом. «Церква — це не будинок ручки, але будинок вуст», проголосив він. «Коли наступив прихід Христа, Добра Новина, спершу захована в Писаннях, стала усною проповіддю... Сам Христос ніколи не написав і не доручив нічого написати іншим, але скоріше він наказав іншим проповідувати усно». Центральною дією служіння стало слухання Божого Слова. Лютер засновував центральне місце проповідування на Римл. 10:17: «віра від слухання, а слухання через Слово Христове».

Віра Лютера у важливість проповіді була настільки сильною, що він навіть написав: «християни не повинні збиратись разом без проповіді Божого Слова і молитви, навіть ненадовго... Тому, якщо Боже Слово не проповідується, то краще і не співати, не читати і навіть не збиратись разом».

Лютер підняв проповідь на центральне місце в церковному служінні, і дав старт наголосу на важливість проповіді, який робила Реформація. Лютер не винайшов проповідь, але він підняв її на висоту.

І сьогодні, в більшості своїй, церковні богослужіння продовжують цю традицію і ставлять проповідь в центрі служіння.

На проповідь зазвичай виділяють найбільше часу і центральне місце в служінні (після прославлення, щоб ті, хто запізнився, не пропустили її). Пасторів зазвичай оцінюють і наймають значною мірою, беручи до уваги якість їх проповідей. Лідери груп прославлення, як правило, обирають пісні під проповідь. Навіть такі атрибути служіння, як світло, відео, графіка, бюлетені і оздоблення сцени часто готуються з фокусом на посланні.

Те центральне значення проповіді в богослужінні, надане їй Лютером, не втрачене і сьогодні.

2. Проповідь повинна ґрунтуватись на Божому Слові.

«Я нічого не робив. Все робило Боже Слово» — Мартін Лютер

Лютер був пригнічений тим, як проповідники його часу спотворювали Писання. Як вже було сказано раніше, проповідники в Середні Віки часто виривали Писання з контексту. Реформація отримала свій розвиток тому, що Лютер закликав католицьку церкву повернутись назад до вивчення Біблії.

Коли Лютера критикували за його критику авторитету Папи, він захищав себе на підставі того, що він був «доктором Святого Писання під присягою», який дав обітницю «його улюбленому Священному Писанню проповідувати його і навчати вірно і чисто».

Лютер був впевнений в тому, що Боже Слово має владу більшу, аніж навіть Папа. Фактично, Лютер мінімізував свою роль в Реформації, віддавши всю славу Божому Слову: «Я всього лишень навчав, проповідував Боже Слово і писав про нього, нічого більше я не робив. І потім, коли я спав чи пив віттенбергське пиво... Слово настільки ослаблювало папство, що ніколи жоден принц чи ісператор не наніс йому такої шкоди. Я нічого не робив. Все робило Боже Слово».

Коли ми читаємо рукописи і замітки проповідей Лютера, стає очевидним, що він в основному сфокусований на тлумаченні одного обраного уривка з Писання.

«В своїй проповіді,» говорить Лютер, «я беру фарби, щоб розмалювати ними вірш з Писання, щоб збагатити його ними і таким чином наставити людей, щоби вони могли сказати: «Ось про що була проповідь».

Лютер вчив своїх студентів робити так само. Він навчав їх долати складні уривки як Мойсей долав скелю в пустелі: він бив по ній своєю палицею до тих пір, коли звідти не потекла вода для народу.

Значним чином через те невгамовне насилля над Писанням, яке чинилось в його дні, Лютер наставляв інших проповідників, щоб вони залишались вірними Божому Слову.

В проповіді 1515 року, Лютер попереджував: «Той, хто бажає читати Біблію, повинен бути впевненим в своїй правоті, тому що Писання легко може бути спотворено...» Лютер продовжує пояснювати свою думку про тлумачення: «він повинен вести їх до джерела, яке є хрест Христа, тоді він точно буде на вірному шляху і не зійде з нього».

Іншими словами, Лютер ставив наголос на тому, що правильна інтерпретація Писання провадить до Ісуса. Все, що поза цим — не попадає в ціль. Тому, Лютер проголосив: «Проповідуватись повинен тільки Христос». Тому що він вірив, що Христос є центральним посланням Писання і що Він говорить через проповідь.

Для Лютера, «Боже Слово» означало більше, аніж просто Біблія. Бог говорить Своє Слово не тільки в Писанні, але також і через проповідників.

Він вірив, що проповідь — це спільна дія божественної і людської діяльності. Проповідник — це інструмент, який використовує Бог, або вуста, якими Він говорить.

Отже, ви бачимо, чому Лютер так високо підніс важливість проповіді, тому що, кажучи словами Лютера, «точно так само, як людина використовує язик, щоби створювати і формувати слова, так і Бог використовує наші слова... як інструменти, якими Він сам пише живі слова в наших серцях».

Проповідь — це більше, аніж просто людські слова; вона несе в собі божественний авторитет. З іншого боку , це також означає, що проповідник повинен залежати від Бога, бо послання, в якому «Бог не забезпечує послання, така проповідь не має користі... Якщо Бог не передбачає слів, то немає і жодної проповіді, або ж вона марна і шкідлива».

Або, як Лютер саркастично зауважив, «пастор повинен бути впевнений, що його вустами говорить Бог. В іншому випадку йому час замовчати».

Джон Доберштейн, в своєму вступі до збору проповідей Лютера, робить висновок: «В кінці кінців, все сходиться до того, що проповідник вірить, що Бог говорить через проповідь і тільки через проповідь».

Лютер був покорений цією концепцією, що Боже Слово оживає, коли читається і проповідується вголос. Як наслідок, він надав перше місце Божому Слову в церкві в той час, коли Воно було зневажене.

Лютер був впливовим у фокусуванню церкви на використання Божого Слова як фундаменту для своїх проповідей. І через його вплив, багато церков і сьогодні засновують свої проповіді на вірному тлумаченні Писання.

Деякі церкви і досі знаходяться в заблудженні. Деякі проповідники досі спотворюють Писання. Але більшість проповідників сьогодні шукають того, щоби бути вірними Божому Слову, і ми можемо бути вдячними впливу Лютера за те, що він допоміг направити церкву назад в це русло.

3. Проповідувати потрібно простою мовою.

«Проповідувати в простоті — це мистецтво» — Мартін Лютер

Для нас сьогодні це може звучати очевидно, але це не було так в XVI столітті. Католицька меса проводилась на латині, а коли проповідники говорили зрозумілою людям мовою, вони часто хизувались своїми академічними знаннями, говорячи настільки складною мовою, що неосвічені люди не могли нічого зрозуміти.

Лютер відомий завдяки тому, що він дав Німеччині Біблію зрозумілою людям німецькою мовою, але він також дав їм проповідь зрозумілою їм мовою.

Його проповідь була навмисне простою. Він виключав все, що могло бути складним для розуміння звичайною людиною.

Лютера надихав на просту зрозумілу проповідь Ісус.

«Коли проповідував Христос,» говорить Лютер, «Він використовував притчі і говорив про вівці, пастухів, вовків, виноградники, фігові дерева, насінини, поля, сівбу... Бідні прості люди були здатні зрозуміти ці речі».

Таким чином, Лютер йшов по слідам Христа. Він розкривав Боже Слово, пояснював текст так просто, як міг, і застосовував його в розмовному стилі до щоденних життєвих ситуацій. Без сумніву, це є однією з причин, чому лютерівський метод проповіді був такий популярний.

Лютер обирав слова для проповідників, що ігнорували маси і дозволяли своїй гордості живитися складними проповідями, повними академічної термінології з метою зачарувати соціальні еліти:

«Нехай буде проклятий всякий проповідник, що ставить в центрі високопарні теми, що шукає своєї слави і гордовито намагається задовільнити ту чи іншу людину. Коли я проповідую тут, я сам намагаюсь пристосуватися під обставини людец. Я не дивлюсь на докторів наук і на магістрів, яких ледве сорок нарахуєш, та я дивлюсь на сотні чи тисячі молодих людей і дітей. Це їм я присвячую себе, бо вони, також, повинні зрозуміти слово. Якщо інші не бажають слухати, вони можуть піти. Однак, любий мій Бернард, прикладіть зусилля, щоби бути простим і прямолінійним; не розраховуйте на тих, хто називає себе освіченими, але будьте проповідником для неосвічених молодих людей і дітей».

Важливо відмітити, що проста проповідь для Лютера не означала поверхневого вивчення.

Лютер був високоосвіченим і присвяченим вивченню оригінальних грецького і єврейського текстів. Він навіть дозволяв вивчення оригінальних мов у підготовці до проповіді.

«Хоча віра і Євангеліє і можуть бути проголошені простими проповідниками і без знання мов,» говорив Лютер, «але така проповідь є пласкою і нудною... Але коли проповідник знає мови, його дискурс має свіжість і силу, все Писання береться до уваги і віра постійно оновлюється завдяки різноманіттю слів і діл».

Однак, хоча Лютер і закликав до вивчення грецької мови і івриту, в проповіді він їх не використовував.

Одного разу він критикував Цвінґлі з цього приводу: «Як же я ненавиджу людей, що примішують недоречно стільки мов, як Цвінґлі; в Марбурзі за кафедрою він говорив на грецькій і івриті».

Отже, хоча Лютер був знавцем грецької і івриту, він ніколи не хизувався термінологією з кафедри.

Лютер надавав перевагу «проповіді в легкій і зрозумілій манері,» як він говорив, «але коли справа доходить до академічних диспутів в університеті, там я доволі гострими знаннями відповім кожному, і не має значення, наскільки він ускладнить питання».

Він зберігав свої академічні знання для університету. Тому, для Лютера, проста проповідь була далеко не спрощеною і легкою проповіддю. Він вірив, що «проповідувати в простоті — це велике мистецтво».

Простий стиль проповіді Лютера вплинув на проповідь сучасну. Сьогодні ми не проповідуємо іноземними мовами.

В більшості церков, зрідка можна почути проповідника, що говорить настільки академічною мовою, що його не могли б зрозуміти прихожани.

Хоча і є виключення, але як і Лютер, більшість пасторів сьогодні переважно чинять зусилля, щоби проповідувати таким чином, щоб кожен в залі міг зрозуміти проповідь.

Лютер не був засновником такого стилю проповіді — ним був Ісус — але він допоміг церкві повернутися до прикладу Ісуса.

Висновок.

Реформа католицької проповіді, проведена Мартіном Лютером, залишила слід в тому, як протестанти проповіді сьогодні.

Значним чином це сталось тому, що протестантське служіння символізував проповідник, що відкриває Біблію за кафедрою, на відміну від католицького уявлення про священика, що приносить жертву на алтарі.

Наголос на проповіді як центральній дії богослужіння, який зробив Лютер, на проповіді, заснованій на Божому Слові і сказаній простими словами, тільки привідкриває нам завісу над тим, як вчення і приклад Реформатора створив рух в історії, який продовжує впливати на церкву і сьогодні.

Джерело: Propreacher.com.

Переклад з англійської: Прес-центр СЄЛФ.