Світогляд. Світоглядні системи

Відповідне німецьке слово die Weltanschauung означає «погляд на світ і життя», «парадигма». Це ті рамки, в яких чи через які людина осмислює потік життя. Світоглядом обумовлений весь світ уявлень людини про Бога, походження Всесвіту і розуму, про те, що таке зло, які існують цінності, яка природа людини і яка її доля.

Існує сім основних світоглядних систем. Кожна з них унікальна. За єдиним винятком — в пантеїзмі/політеїзмі — в рамках кожної з цих систем неможливо, залишаючись послідовним, допускати істинність будь-якого іншого світогляду, позаяк їх основоположні засади є взаємовиключними. З точки зору логіки, істинним може бути тільки один світогляд. Сім основних світоглядних систем — це теїзм, деїзм, атеїзм, пантеїзм, панентеїзм, обмежений теїзм і політеїзм.

Огляд систем. Теїзм. Інфінітний, особистісний Бог існує поза Всесвітом і в ньому. Теїзм проголошує, що фізичний Всесвіт — це ще не все, що існує. Поза Всесвітом існує інфінітний, особистісний Бог, Який його створив, підтримує його існування і діє в ньому надприроднім чином. Трансцендентно Він — «там», а іманентно — «тут». Цей світогляд представлений в традиційних юдаїзмі, християнстві і ісламі.

Деїзм. Бог — поза Всесвітом, але не в ньому. Деїзм — це теїзм без чудес. Він говорить, що Бог трансцендентний Всесвіту, але не іманентний йому, у всілякому випадку не іманентний надприроднім чином. Стосовно функціональної світобудови тут сповідується натуралізм. Як і в теїзм, джерелом для виникнення світобудови був його Творець. Бог створив світ, але не здійснює в ньому дій. Він завів пружину творива і надав йому можливість функціонувати самостійно. На відміну від пантеїзму, де трансцендентність Бога заперечується на користь Його іманентності, в деїзм заперечується іманентність Бога на користь Його трансцендентності. До представників теїзму відносяться Франсуа Марі Вольтер, Томас Джефферсон і Томас Пейн.

Атеїзм. Бога не існує ані поза Всесвітом, ані в ньому. Атеїзм говорить, що фізичний Всесвіт — це «все, що лише є». Бог немає ніде, ані поза Всесвітом, ані всередині нього. Всесвіт, космос — це все, що взагалі є, і все, що взагалі буде. Все є матерія. Вона сама підтримує своє існування. Одними із найвідоміших атеїстів були Карл Маркс, Фрідріх Ніцше і Жан Поль Сартр.

Пантеїзм. Бог є все/Всесвіт. Для пантеїстів не існує жодного трансцендентного Творця поза Всесвітом. Творець і твориво — ц два різних способи позначення однієї і тієї ж реальності. Бог є Всесвіт, Все, а Всесвіт є Бог. В кінцевому рахунку, є тільки одна реальність, а не багато різних. Все є розум. Пантеїзм представлений в певних різновидах індуїзму, дзен-буддизму і «християнської науки».

Панентеїзм. Бог існує у Всесвіті, як розум в тілі. Всесвіт — це «тіло» Бога. Це його актуальний полюс. Але Бог має і ще один «полюс», відмінний від фізичного Всесвіту. Богу притаманний інфінітний потенціал становлення. Представники цього світогляду — Альфред Норт Уайтхед, Чарльз Хартсшорн і Шуберт Огден.

Обмежений теїзм. Фінітний Бог існує поза Всесвітом і в ньому. Обмежений теїзм подібний на теїзм, але тут Бог, що існує поза Всесвітом і діє в ньому, обмежений за Своєю природою і в Своїй могутності. Як і дейсти, більшість представників обмеженого теїзму визнають створення світобудови, але заперечують втручання в нього у вигляді чудес. Часто основою для тої думки, що Бог обмежений в Своїй могутності, називають нездатність Бога подолати зло. Цього світогляду притримувались Джон Стюарт Мілль, Вільям Джеймс і Петер Бертоцци.

Політеїзм. Велика кількість богів існує поза світом і в ньому. Політеїзм — це віра в багатьох фінітних (обмежених) богів, які тим чи іншим чином впливають на світ. Інфінітний Бог, що стоїть поза світом, відкидається. Вважається, що боги діють в світі, часто кожному відводиться своя особлива сфера. Коли з багатьох фінітних богів один розцінюється як головний, така релігія називається «енотеїзм». До основних представників політеїзму відносяться древні греки, мормони і нові погани (до прикладу, відьми).

Важливість світогляду. Світогляд обумовлює особисту систему осмислення і цінностей в людини, те, що він думає і як чинить. Найважливіше запитання, на яке відповідає світогляд, — «звідки ми?» Відповідь на це запитання має критичне значення для того, які відповіді будуть дані на інші запитання. Теїзм стверджує, що нас створив Бог. Створення світу бло творивом «з нічого», ex nigilo. Атеїзм стверджує, що ми еволюціонували випадковим чином. В атеїзмі вважається, що світ творився з матерії, ex material. Пантеїзм говорить, що ми — еманація Бога, подібно тому, як світло походить від сонця чи іскри летять від вогню, тут твориво — це твориво з Самого Бога, ex Deo. В інших системах варіюються з різними нюансами ті ж основні різновиди цих концепцій.

Кожна така концепція визначає, наприклад, уявлення людини про смерть. Теїсти вірять в особисте безсмертя, атеїсти, як правило, — ні. Для теїста смерть є початок існування, а для атеїста — його кінець. Для пантеїста смерть є завершення одного життя і початок існуючого, що веде до кінцевого злиття з Богом.

Теїсти вірять, що ми були створені Богом для того, аби вічно спілкуватись з Ним і поклонятись Йому. Пантеїсти вважають, що в кінці кінців ми втратимо в Бозі всяку індивідуальність. Атеїсти зазвичай розглядають безсмертя тільки як продовження життя виду в цілому. Ми залишаємось жити в згадках (деякий час) і в наслідді, яке залишаємо грядущим поколінням.

Очевидно, те, що людина думає про майбутнє, повпливає на те, як вона буде жити зараз. В класичному теїзмі «ми проходимо цей шлях лише один раз» (див. Євр. 9:27), тому життя потребує певної серйозності і цілеспрямованості, яких не буде в ньому для того, хто вірить в реінкарнацію. Тоді цілеспрямованість зводиться до подолання поганої карми, щоб наступне життя стало черговим кроком вперед. Але завжди залишаються певні шанси в майбутніх життя, щоб можна було здійснити спроби знову і знову.

Окрім того, поміж світоглядними системами існує прогалина в питанні про природу цінностей. З точки зору теїста, Бог наділив певні категорії, наприклад, людське життя, вищою цінністю. Воно священне, тому що Бог створив людину за образом Своїм. Тому існує Богом даний обов’язок шанувати людське життя і абсолютна заборона на вбивство. З точки зору атеїста, життя людини має ту цінність, яку людство йому приписує. Цінність його відносно висока — порівняно з іншими ціннісними категоріями. Зазвичай атеїсти розцінюють дії людини як добро, якщо вони приносять добрі результати, і як зло — в іншому випадку. Християни вірять, що певні дії є добро, якими б не були результати.

Джерело: «Энциклопедия христианской апологетики» Норман Гайслер.