Політична теологія протестантської Реформації — Брюс Андерсон [відео]

Сьогодні ми сфокусуємося на періоді Реформації, і, як завжди, вчені мають розбіжності з приводу часового періоду. Один з варіантів дат — це 1517-1648 рр.

Добре визначити три Реформації. Для нас, як протестантів, приємно говорити про протестантську Реформацію, але для католиків важливо мати на увазі контрреформацію. Ще також ми говоримо про магістратську реформацію, в яку входять лютерани, шведська реформована церква. А ще одна реформація — це радикальна реформація, куди входять анабаптисти. Це не ті, хто були проти баптистів, але ті, хто приймали знову обряд хрещення.

Ми поговоримо про чотирьох особистостей Реформації і їх переконання у сфері політичного життя.

1. Мартін Лютер.

Він, звичайно, перша особа, що приходить нам на розум у зв’язку з протестантською Реформацією.

Як реформатор, він був дуже сміливим і мужнім чоловіком. Він виступав проти номіналізму і схоластики.

Його праць було надруковано більше, аніж кого-небудь в тому столітті. Він використовував друковані матеріали і практикував сміливу і хоробру позицію. Його праці звучали доволі науково, але вони були доступні і для простих людей. Іноді Лютер писав праці проти євреїв. Він був дуже яскравою, наполегливою особою.

Політична теологія Лютера була сфокусована на реформаторській силі Слова Божого. Як і всі реформатори, він звертав серйозну увагу на творіння: Бог є Творець неба і землі.

Лютер говорив про три стани: церква, дім (сім’я, робота і економіка) і громадянський уряд. Він підкреслював християнську свободу. Він говорив, що християнин має досконалу свободу, господар всього і нікому не покоряється, але при цьому він є слугою всього і покоряється всьому.

Дуже важливо розуміти лютерівську концепцію двох царств: царства Божого і царства цього світу. Він по суті говорив, що істинним християнам не потрібен земний уряд, позаяк ними править Христос, але він розглядав уряд як необхідність для решти людей, які не живуть по законам Божим.

2. Ульріх Цвінглі.

Він був більш радикальним. Він був патріотом, підкованим в гуманістичних традиціях. Він був більш політично активним.

Він розглядав три форми управління: монархія (яка, згідно з його поглядами, призведе до падіння), аристократія (яка призведе до правління закону) і демократія (призведе до бунту і повстання). Він дуже сильно виступав проти анабаптистів.

3. Жан Кальвін.

Кальвін розглядає духовне і світське урядування.

Раніше він вів боротьбу з двома опонентами, це римо-католики, чия христологія, згідно з ним, не розглядає повністю Христа, і анабаптисти, які розділяють душу і тіло. Він турбувався про питання надто сильного втягнення церкви в особисті справи людини. Сотні сторінок його працю присвячені тому, як обмежити вплив церкви на уряд.

По суті, те, що він пропонував, це була форма республіканського управління.

4. Мартін Буцер.

Він вчинив значний вплив на Жана Кальвіна.

В нього була добре розвинута ідея християнської спільноти. Він написав книгу «Про правління Христа» Кальвін розглядав Буцера як одного з тих людей, хто найбільше вплинули на нього.

Брюс Андерсон – пастор с 16-літнім досвідом, керівник Міжнародного Богословського Учбового Центру Євангелічної Пресвітеріанської Церкви. Також є засновником і президентом "Інституту Реформації". Освіту отримав в Університеті штату Айова (бакалавр історії), а також у Ріджентському Університеті (магістр приклодного богослів'я і магістр державної політики). В 2015 році захитив ступінь доктора (PhD) в галузі прикладної теології в Оксфорді (Oxford Centre for Mission Studies). З 1990 р. служив і інтенсивно навчався в Європі, Азії, Африці, Латинській Америці. Його ціль - навчати християнських лідерів для служіння в суспільстві. Автор виданої в російському перекладі книги "Сторожі на стінах" (у співавторстві із Стефаном МакДауелом і Марком Білайлзом). Брюс і його дружина Елі - батьки чотирьох дітей і одного онука, живуть в м. Суффолк, штат Вірджінія, США.