Різні думки про релігію — Блез Паскаль

XVIII.

Судячи із ймовірностей, вам варто зайнятися пошуком істини. Бо ви загинули, якщо помрете, не поклонившись істинному Началу. Та, скажете ви, якщо б Він бажав, щоби я поклонився Йому, Він би дав мені можливість пізнати Свою волю. Він так і зробив, та ви зневажили можливістю дізнатися її. Пошукайте, хоча б — це варто праці.

Атеїсти мали би висловити цілком зрозумілі, очевидні речі. А що доводять вони, як не втрату здорового глузду, стверджуючи, немовби смертність души є цілком очевидною? Я розумію небажання заглиблюватися у думки Коперника, але смертність чи безсмертя душі — питання усього життя.

...

XXVI.

Інші люди мають зневагу до релігії; вони ненавидять її і бояться, що вона істинна. Щоби зцілити це зло, потрібно розпочати із вказівки, що релігія зовсім не суперечить розуму; потім, що вона гідна поваги, і — викликати цю повагу; що вона заслуговує любові, і викликати бажання знайти її істинною, а потім — показати, що вона дійсно істинна, гідна поваги, тому що цілком пізнала людину, і гідна любові, як така, що обіцяє істинне добро.

...

XXVII.

Умови, найбільш зручні для життя світського, є найбільш незручними для життя в Бозі; і, навпаки, на думку світла, немає нічого важчого релігійного життя, а по Божому, немає нічого легшого за це. Найлегше є, у світському сенсі, займати високу посади і володіти багатством; немає нічого важчого, аніж жити в таких умовах, по-Божому, не прив’язуючись і не насолоджуючись ними.

XXVIII.

Старий Завіт включав в себе прообрази майбутньої радості, Новий Завіт, у свою чергу, містить засоби її досягнення. Прообрази були про радість, засоби ж у покаянні; пасхальне ягня куштувалося з гіркими травами (Вих. 12:8) (на знак того, що радість отримується тільки гіркотою).

XXIX.

Слово Галілея, немовби випадково промовлене натовпом юдеїв, що звинувачували Ісуса Христа перед Пилатом (Лк. 23:5), подало останньому привід послати Ісуса Христа до Ірода, в чому сповнилася таємниця, що Йому належало бути судимим і юдеями, і поганами. Проста, вочевидь, випадковість була причиною виконання таємниці.

XXX.

Одна особа сказала мені одного разу, що відчувала велику радість і впевненість, йдучи після сповіді; інша — що вона залишилася у страху. З цього приводу я подумав, що з двох цих людей вийшла би одна хороша людина, і що в кожному з них не вистачала того, що відчував інший.

XXXI.

Приємно бути на кораблі, який витримує шторм, коли ти впевнений, що він ніколи не загине. Переслідування, направлені проти Церкви, подібні на стихії, що оточують такий не гинучий корабель.

Історію Церкви варто власне назвати Історією істини.

...

XXXIII.

Все, що в світі є — пожадливість тіла чи пожадливість зору, чи пиха життя, пожадливість тілесна, і пожадливість очей, і пиха життєва (1Ів. 2:16). Нещасна земля прокляття, швидше опалювана, аніж зрошена цими трьома вогняними ріками! Щасливі ті, хто посеред цих потоків не занурюються в них, не дають їм заволікати себе, але міцно тримаються — не стоячи, а сидячи у низькій і міцній лодії, з якої вони ніколи не піднімаються до світанку; але, мирно відпочивши у ній, простягають руки до Того, Хто має підняти їх, поставити на ноги і зміцнити на сходинах священного Єрусалиму, де вони вже в безпеці від ударів і нападків гордості. До тих же пір вони плачуть не від жалю про загибель минаючих речей, які несе потік, але від згадки про свою дорогу вітчизну, небесний Єрусалим, про який постійно зітхають у своєму тривалому із нього вигнанні!

...

XXXVI.

Скільки завдяки винайденню збільшувального скла, відкрито нами нових істот, до того невідомих минулим філософам! Стосовно згадуваної у св. Письмі великої кількості зірок із зловтіхою вигукували: їх тільки тисяча двадцять дві, ми це знаємо!

XXXVII.

Людина так створена, що якщо постійно казати їй, що вона є нерозумна, то вона вірить цьому, як і в тому випадку, якщо сама буде повторювати собі це; бо людина із самим собою веде внутрішню бесіду, для якої доволі важливою є впорядкованість: «товариство лихе псує добрі звичаї» (1Кор. 15:33). Потрібно по можливості більше часу у мовчанні і бесідувати тільки про Бога, який є істина; і таким шляхом, зрештою, сам переконаєшся у цьому.

Уривок із «Думок про релігію» Блеза Паскаля, стаття XXII «Різні думки про релігію». Повністю (російською мовою) книга доступна на сайті «Реформатский взгляд».

Блез Паскаль (1623 — 1662) відомий перш за все як вчений, який здійснив багато відкриттів в сфері природніх наук, особливо фізики. Однак, він також був добрим християнином і автором книги роздумів про Бога і релігію, яка так і називається "Думки про релігію".

Дивіться також: Християнські мислителі: Блез Паскаль (1623 — 1662).