Смерть Ісуса і богослів'я - Крейг Еванс

З богословської точки зору із обставин смерті Ісуса можна зробити різні висновки. Відповідно до месіанських уявлень в рамках юдаїзму пізньої античності Ісус був невдавшимся Месією. Від Месії очікували, що він розіб'є вщент ворогів Ізраїлю, про що свідчать деякі тексти того періоду. В кумранській общині - у всілякому випадку, якщо міркувати по ній із Сувою війни і пов'язаним з ним рукописам, - вважали, що Месія поведе воїнів-священиків на битву із ненависними римлянами. Згідно із одним сувоєм (40285, який називають Книгою війни), Месія, Галузка Давидова, своєю рукою спричинить поразку римського імператора. Подібні почуття висловлюють Оди Соломона 17:

Ти, Господи, вибрав Давида царем над Ізраїлем,

і Ти клявся йому про сім'я його навіки,

нехай не погасне перед Тобою царство його.

І підпережи його силою уражати правителів неправедних.

Нехай очистить він Єрусалим від поган...

Нехай погубить він поган беззаконних

І збере він народ святий,

і очолить його в справедливості,

і судитиме племена народу...

І не дозволить він поселитись серед них неправедності,

і не буде з ними жодного, хто відає зло...

І очистить він Єрусалим, освятивши його, як був він на початку.

(вірші 4, 22, 24, 26, 27, 30)

Та Ісус не отримав перемогу над римлянами. Він не вигнав поган. Його царювання закінчилось, так і не розпочавшись. Він зійшов не на трон, а на хрест, а як уже мовилось, розп'яття було принизливою карою для рабів і найбільш закоренілих злочинців.

Головним доводом проти визнання Ісуса Месією для юдеїв був саме той факт, що його розіп'яли. Ми чуємо про це в суперечці народу з Ісусом в Євангелії від Івана: "Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський?" (Івана 12:34). Подібне заперечення юдейські автори висували і пізніше. Саме про це говорить Трифон у творі ІІ століття, написаному Юстином мучеником, Розмова з Юстином мучеником. Припустимо, Ісус виконав пророцтва; припустимо, він звершив багато дивних чудес; нехай навіть, припустімо, що він дійсно був піднятий із мертвих. Але ж де в Писаннях сказано, що він буде розіп'ятий і помре такою соромною смертю? Тому Трифон не може повірити в те, що Ісус із Назарету, що постраждав при Понтії Пілаті, - це Месія Ізраїлю і син Божий.

З точки зору римлян, Ісус - всього-навсього покараний злочинець, немає жодної гідності в подібній смерті. Це просто смерть рабів і найбільш останніх негідників. І не доводиться дивуватись тому, що у древньому християнському гімні на честь Христа згадано раба:

"прийнявши вигляд раба...
Він упокорив Себе,

бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної..." (Флп 2:7-8)

Але сам Ісус - як і його учні після воскресіння - розумів це зовсім інакше: його смерть відкрила нове значення жертви і викуплення. Це смерть одного за гріх багатьох. Це встановлення обіцяного нового заповіту. І тепер прийшло очікуване визбавлення Ізраїлю, та воно звершується без торжества сили над поганами. Поганські народи покоряться не мечу, але Добрій новині про зацарювання Бога і про викупну смерть Його Сина.

Однак у п'ятницю вдень, коли помер Ісус, це не спадало на думку його учням. Їх наставник мертвий. Їх рух позбавлений життя. Вони самі порозбігались. Лишень Петро, декілька жінок і чоловіків ще боягузливо тримались неподалік, аби побачити, що буде далі. І самі лише жінки зі всіх цих спостерігачів не побоялись прийти на те саме місце, де Ісуса поховали...

Крейг Еванс - спеціаліст по Біблії із світовим іменем, археолог, знавець древніх мов і експерт із апокрифів. Автор книг "Сфабрикований Ісус", "Ісус і Його світ", "Ісус. Останні дні" (у співавторстві з Ніколасом Томасом Райтом).

Скачати книгу Н.Т. Райта і К. Еванса "Ісус. Останні дні" для ознайомлення ви можете тут.