Три види богів — Френсіс Шеффер

Нагадавши ізраїльтянам про їх поганську спадщину, Ісус Навин переходить до опису трьох видів хибних богів, застерігаючи від них народ:

«І сказав Ісус до всього народу: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: По тім боці Річки сиділи були ваші батьки від віків: Терах, батько Авраамів та батько Нахорів, і служили іншим богам. І взяв Я вашого батька Авраама з того боку Річки, і водив його по всьому ханаанському Краї, і розмножив насіння його, і дав йому Ісака. І дав Я Ісакові Якова та Ісава, і дав Ісавові гору Сеїр, щоб її посів, а Яків та сини його зійшли до Єгипту. І послав Я Мойсея та Аарона, та й ударив Єгипет, як зробив Я серед нього, а потому Я вивів вас. І вивів Я ваших батьків із Єгипту, і ввійшли ви до моря, а Єгипет гнався за вашими батьками колесницями та верхівцями до Червоного моря. І кликали вони до Господа, і Він поклав темряву між вами та між Єгиптянином, і навів на нього море, і воно покрило його, і ваші очі бачили те, що зробив Я в Єгипті. І сиділи ви в пустині багато днів. І ввів я вас до краю амореян, що сидять по тім боці Йордану, і вони воювали з вами, а Я дав їх у вашу руку. І ви посіли їхній край, і Я вигубив їх перед вами» (24:2-8)

Три види хибних богів пов’язані з трьома водоймами: на тому боці Євфрату залишилися боги шумерів і вавилонян; на іншому березі Червоного моря — божества Древнього Єгипту, за Йорданом ізраїльтян очікували боги амореїв.

«А тепер бійтеся Господа й служіть Йому в невинності та в правді, і повідкидайте богів, яким служили ваші батьки на тому боці Річки та в Єгипті, та й служіть Господеві. А якщо зле в очах ваших служити Господеві, виберіть собі сьогодні, кому будете служити, чи богам, яким служили ваші батьки, що по тому боці Річки, та чи богам аморейським, що ви сидите в їхньому краї. А я та дім мій будемо служити Господеві» (24:14-15)

«Обирайте! — каже народу Ісус Навин. — Обирайте поміж богами Шумера, богами Єгипту, богами Ханаану — і Господом!»

Ісус Навин підкреслює свій вибір: «А я та дім мій будемо служити Господеві». В перекладі ми бачимо граматичну форму майбутнього часу, але єврейське дієслово передає більш повне значення — продовженої, постійної дії, що включає не тільки майбутнє, але й минуле. Ісус Навин заявляє: «Я зробив свій вибір, і буду триматися його».

Його слова — не порожня похвальба, адже народ, який стояв перед помираючим, пам’ятав, які рішення він приймав раніше. Незабаром після переходу через Червоне море Ісус Навин управляв битвою проти амалікітян. Коли народ почав поклонятися золотому теляті, Ісус відділився від ідолопоклонників. Він і Калев протистояли всьому народу, коли Ізраїль зробив невірний вибір. Ісус стверджував, що слово Боже непогрішиме, а значить, народ може оволодіти Краєм обіцяним. Коли на межі нової країни помер Мойсей, керівник народу протягом багатьох років, Ісус Навин добре знав, чому так склалося: Бог ясно велів Мойсею чинити певним чином, а той обрав зробити по-своєму, і Ісус Навин бачив наслідки невірного вибору.

Таким був Ісус Навин. Він приймав рішення — і його рішення завжди було правильним. Він знав, що таке зробити вибір одного разу і що таке підтверджувати його в кожен певний момент. Його звернення до народу не було просто проповіддю, пристосованою до негайних обставин, вона повністю опиралася на уявлення Ісуса Навина про вимоги, які Бог висуває до образу Божого. Людина покоряється Богу не механічно і не несвідомо, немов тварина, а згідно з вільним вибором. Народ відгукнувся на промову свого вождя:

«Борони нас, Боже, покинути Господа, щоб служити іншим богам! Бо Господь, Бог наш, Він Той, що вивів нас та наших батьків з єгипетського краю, з дому рабства, і що зробив на наших очах ті великі знамена, і стеріг нас на всій дорозі, що нею ми ходили, і по всіх народах, що ми перейшли серед них. І повиганяв Господь усі народи та амореянина, мешканця цього Краю, перед нами. І ми будемо служити Господеві, бо Він Бог наш» (див. Ісуса Навина 24:19-24).

Завдяки тому, що народ бачив в минулому, він повторює вибір Ісуса Навина. І все ж рішення ізраїльтян принципово відрізнялося від вибору Ісуса Навина: вождь приймав ряд послідовних рішень, в яких корінився його кінцевий вибір, а ці люди змінювали свою думку. Ось чому Ісус Навин просить їх не робити поспішних рішень:

«І сказав Ісус до народу: Ви не здолієте служити Господеві, бо Він Бог святий, Бог заздрісний Він. Не простить Він вашу провину та ваших гріхів. Коли ви покинете Господа, і будете служити чужим богам, то Він вернеться, і зробить вам зло, і вигубить вас по тому, як робив був добро вам. І сказав народ до Ісуса: Ні, таки Господеві будемо служити! І сказав Ісус до народу: Ви свідки на себе, що ви вибрали Господа служити Йому. І сказали вони: Свідки! А тепер покиньте чужих богів, що серед вас, і прихиліть своє серце до Господа, Бога Ізраїлевого. І сказав народ до Ісуса: Господеві, Богові нашому, ми будемо служити, а голосу Його будемо слухатися!» (24:19-24).

Не дивлячись на всі застереження Ісуса Навина, народ переконався у своєму виборі. Ісус наполягає на тому, що цей вибір (правильний вибір) повинен бути абсолютним і проявлятися в їхньому житті.

Уривок із книги Френсіса Шеффера «Ісус Навин і хід біблійної історії». Купити книгу (в російському перекладі) можна в Інтернет-магазині «Христианская книга».

Френсіс Шеффер (англ. Francis Schaeffer, 1912 – 1984) - американський євангелист. У 1948 році Бог покликав Френсіса А. Шеффера і його дружину залишити пасторат в Сент-Луїсі (США) і облаштуватися в Швейцарії. Тут, в Швейцарських Альпах, і був покладений початок плодовитому служінню Християнської Комуни Лабрі (L’Abri). Філософ, богослов, викладач університету, літератор, але перш за все, апостол для допитливої молоді багатьох культур — Шеффера не забувають в силу свого незвичного таланту ділитися істиною з кожним, хто навчається в нього.