"Золотий вік" Великого князівства Литовського - Юрій Бачище [відео]

Велике Князівство Литовське в найкращі часи розквіту займало територію сучасної Білорусі, Литви, більшу частину України, крайню західну частину Росії, Молдови, невелику частину Східної Польщі і невелику частину Східної Латвії. Засновником Великого Князівства Литовського вважають князя Міндовга. 

Держава значно розширилась у XIV столітті, під час правління Гедеміна. Переломним моментом в історії князівства було прийняття князем Ягайлом Кревської унії 14 серпня 1385 року. Згідно із нею, князівство приєднувалось до складу корони Польської, а Ягайло і всі жителі Литви переходили в католицтво. Згідно із її умовами, в лютому 1386 року Ягайло охрестився і став польским королем. Незабаром була проведена християнізація Литви — останньої поганської країни в Європі.

До 1569 року Польща і Литва фактично було окремими державами. Згідно із прийнятою в цьому році Брестською унією вони об'єдналися в Річ Посполиту.

— Охарактеризуйте, будь ласка, період пізнього середньовіччя. Чи правда, що тогочасне суспільство втомилось від духовної темряви? Чи було воно готове до певних змін?

— В Європі цього періоду, в різних країнах відбуваються війни. Але в першу чергу духовна криза відобразилась на стані самої Церкви. Церква відійшла від біблійного послання і звернула свою увагу на менш важливі речі. Наприклад, історики кажуть про те, що у своїх недільних проповідях того часу проповідники могли жодного разу не згадати Ісуса Христа, однак багато раз цитували якихось античних філософів. Ісус Христос перестав знаходитись в центрі уваги самих церковних служителів і громадськості. Церква також начала проповідь про спасіння не від віри, а від добрих діл.

— Як розуміння Церквою спасіння впливало на суспільство?

— Я думаю, що люди і не шукали відповіді у Церкви. Але, позаяк Церква відійшла від біблійного образу, вона і не могла дати суспільству відповіді на запитання спасіння.

В Європі домінували, скажімо так, апокаліптичні настрої — люди не знали, що їх очікує у майбутньому.

З іншого боку, в цей час в Європі відбувається Ренесанс, Відродження, що викликало інтерес до самої людини, її ролі у суспільстві, мети її створення. Також з'явилась цікавість до Біблії.

— Скажіть, Ренесанс став приводом для Реформації чи, навпаки, Реформація стала приводом для Ренесансу?

— Певною мірою, думаю, Ренесанс підштовхнув Реформацію, так як його ідея полягала в тому, що людина була створена з певною метою.

— Як Реформація повпливала на розвиток Європи?

— Потрібно відмітити, що для Ренесансу Біблія була лише однією із багатьох великих книг. Тому можемо сказати, що людина відходила в той час від біблійних витоків. Те, що принесла з собою Реформація — це повернення Церкви і людини до біблійного послання, до першовитоків. Реформація визнавала цінність людини, як Божого творива, але найперше місце для реформаторів займав авторитет Біблії.

— Повернімося до Великого Князівства Литовського. Яка подія стала вирішальною для його створення? Куда — на захід, на схід — орієнтувалися представники цієї держави?

— Для формування Великого Князівства Литовського велике значення мала зовнішня загроза, як з боку монголо-татар, так і з боку лицарів-хрестоносців. Це змушувало різні князівства об'єднуватись. Разом з тим, християнізація Великого Князівства Литовськог робила його частиною європейської цивілізації.

— Які ідеї були взяті Великим Князівством Литовським на заході?

— В Заходу були взяті новомодні ідеї і течії того часу, зокрема і Реформація, також Магдебурзьке право.

— Якою була релігійна ситуація на той час на території князівства?

— Варто відмітити, що вперше ці землі знайомляться із християнством ще в Х столітті завдяки діяльності місіонерів як із Заходу, так і зі Сходу. Але до XIV століття на цих землях домінувала східна, православна традиція. Після прийняття у 1385 році Кревської унії князь Ягайло пообіцяв охрестити ці землі у католицтво, тому тут починає розповсюджуватись католицтво. До XIV століття ці землі прийшли до духовної кризи, який був пов'язаний з такою ж кризою у Західній Європі: Церква забрала істину в Бога і стала пропонувати свою "істину". Люди не жили біблійним посланням, і те, що принесла Реформація - це повернення до Біблії як до найвищого авторитету.

Реформаційні ідеї на ці землі почали проникати давно, ще в XIV столітті. Вперше це було пов'язано із проповідями Єроніма Пражського, запрошеног великим князем Вітовтом.

Благоприємним фактором для проникнення ідей Реформації на територію Князівства була відкритість меж держави, завдяки чому багато литвинів виїзжали в Європу для отримання освіти чи ведення торгівлі, і там вони знайомились з ідеями Реформації. Університет був одним із місць поширення цих ідей.

В 1447 році князь Казимир видав указ, згідно із яким він дозволяв вільний виїзд жителів Великого Князівства Литовського для отримання освіти в Європу. Як наслідок, модні в той час в Європі ідеї поселялися в головах студентів, і вони приносили їх на рідні землі.

— Як відомо, великий вплив має написане слово. Розкажіть, завдяки кому люди у Великому Князівстві Литовському могла побачити, читати і досліджувати друковане Слово?

— Вже перший друкарський станок Іоана Ґутенберґа використовувався для друку Біблії на латині. На наших же землях першодрукарем був Франциск Скорина, родом із Полоцка. Він побачив, що друкарський станок дозволяє швидко і якісно розповсюджувати Слово Боже. Франциск Скорина використовував старобілоруську, або, як дехто називає, старослов'янську мову. Його вважають одним із діячів Реформації. Друкарське Слово стало більш доступним для людей.

— Які ще діячі Реформації, окрім Франциска Скорини, працювали на території Великого Князівства Литовського?

— Авраам Кульва, який відкрив у Вільні лютеранську школу. Деякий час вона працювала, але пізніше влада заборонила і школу, і його діяльність загалом, і йому довелося переїхати в Кролевець (нині це Калініград).

— Які верстви населення були найбільш сприйнятливі для ідей Реформації?

— В першу чергу, звісно, освічені люди, а до освіти більше доступ мали міщани, купці. Селяни могли чути слово в лютеранських храмах, де воно пропвідувалось.

— Який релігійний напрям протестантизму був домінуючим у Великому Князівстві Литовському?

— В першу чергу, кальвінізм, поширений серед магнатів і шляхти. Серед таких впливових магнатів був Мікалай Радзівіл-Чорний, канцлер Великого Князівства Литовського. Лютеранство більше сповідувалось міщанами, жителями міст. Аріанством цікавились більше жителі малих містечок.

— Як була пов'язана Реформація з економічним і соціальним розвитком?

— Розвиток, як економічний, так і соціальний, був наслідком Реформації. До прикладу, коли у влади знаходились реформатори, було проведено аграрну реформу з більш справедливими порядками володіння землею, що призвело до розвитку сільського господарства, і князівство стало імпортувати зерно. Була проведена також метрична реформа, що привела міри ваги і довжини до єдиної системи. Також була проведена уніфікація грошової системи.

— А яким був вплив Реформації на інші сфери життя: культуру, духовність, мистецтво?

— Біблійне вчення повпливало на політичну систему, позаяк воно призводило до демократизації суспільства, до свободи совісті. У 1563 році на Віденському сеймі добиваються рівності поміж собою представники різних християнських віровчень. В 1573 році на Варшавській конфедерації ця рівність була затверджена документально, а пізніше цей документ було включено в статут Великого Князівства Литовського 1588 року і він став загальнодержавним законом.

— Чому відбулось поступове загасання Реформації на цих землях?

— Прогрес Реформації, на мою думку, був пов'язаний із посвятою їй свого життя деяких ключових людей, таких, наприклад, як Мікалая Радзівіла-Чорного. Але для багатьох людей, які навернулись в протестантизм, це був не щирий крок покаяння, а швидше пошук певних вигод. Шкоди завдав ідеям Реформації розділ самої протестантської церкви на декілька течій, низький рівень підготовки служителів. А найбільшим ударом по Реформації була Контрреформація, діяльність єзуїтів, що готували кадри, готові захищати католицькі погляди.

Юрій Бачище — кандидат історичних наук, доцент Європейського Гуманітарного Університету у Вільнюсі.

Дивіться також: анонс книги «Золотий Вік Білорусі».