Мою увагу привернули фотографії, на яких протестантські пастори та католицькі священики віддавали честь на зразок нацистів. Ще мене здивували фотографії прапорів зі свастикою, що прикрашали християнські церкви, прапорів зі свастикою, в центрі якої був хрест Христа! 

«Люди принимают законы, а церкви созидают людей». Это выражение очень хорошо описывает роль церкви в жизни христианского народа. Влияние церкви на систему правления не должно проявляться в прямом вмешательстве и в формировании гражданских законов. Это должно быть не "позиционной властью", а "властью влияния".

Тема взаємовідносин  Церкви та держави є дуже складною. З одного боку, неправильне розуміння цього питання породжує грандіозні проблеми, фатальні наслідки, які можуть віками впливати на народи. Через те, що інститути Церкви і держави мають конкретне місце та модель в задумі Бога, нам необхідно вивчити цю модель і тільки відповідно до неї діяти.

У традиційному західному розумінні законовладдя підкорення закону можливе, коли існують певні правові норми, які служать ефективною протидією свавіллю влади. З цього виходить, що верховенство закону не обмежується позитивним правом, а вимагає від держави дотримання принципів «вищого права».

«Реформація – зміст історії нового часу». Цей вислів видатного німецького філософа Георга Вільгельма Гегеля ставить духовні процеси, що почалися у Європі після виступу Мартіна Лютера 31 жовтня 1517 року, в центр подій останнього тисячоліття. Суть послань Лютера та інших реформаторів, таких як Кальвін, Нокс, Меланхтон, полягала в заклику постійно звертатися до біблійних стандартів і у відповідності з ними розбудовувати життя кожної окремої особистості, церкви і суспільства в цілому. Протестантська Реформація як ніщо інше вплинула на образ сучасного світу і заклала основу великій кількості феноменів, які є унікальними для всієї історії і без яких нам важко уявити собі життя.

Досить часто доводиться зустрічатися зі стереотипом, що поняття про свободу і порядок несумісні між собою, і потрібно вибирати, що ти хочеш: свободи чи порядку, тому що, якщо є порядок, то немає свободи, а якщо є свобода, то немає порядку.

Ми, представники культури Заходу, сприймаємо нашу систему правління з балансом свободи і порядку так, ніби вона лежить у самій природі речей, як щось дане.