500 років Реформації відзначає і Церква в Китаї! [відео]

Венонг раніше про це навіть і не мріяла: в 1980-х рр. водні хрещення в Китаї проводились вночі.

Вона прийшла до Христа два роки назад, після таємних вивчень Біблії зі своїм вчителем англійської мови з Америки. Коли Венонг спробувала зв’язатись з іншою християнкою з Китаю, яку вона знала — викладачем вузу — та миттєво «дала задню». Венонг каже: «Вона сказала: «А ти звідки про це знаєш? Мовчи і нікому ані слова!» Вона була дуже налякана».

Батько Венонг сказав, що, якщо почує від неї слово про Бога, вижене з дому. Тому вона тихенько сховала свою Біблію під подушку і читала тільки коли вже всі заснуть.

Закінчивши коледж, вона переїхала в місто Гуанчжоу, щоби бути поруч зі своїм хлопцем-американцем (сьогодні він вже 28 років є її чоловіком), і він познайомив її з міжнародною церквою. Вона сказала їм, що хоче прийняти водне хрещення.

«Холодним листопадовим вечором, о 8 годині, ми повинні були зустрітися в парку, доволі далеко від готелю, в якому попередньо був знятий номер, там сісти в фургон, і нас мали відвезти за місто і охрестити у водоймі»,— розповідає Венонг. «Ми і не уявляли, що може бути інакше — я думала, що всі приймають хрещення так і не інакше».

Венонг згадує домашні зібрання в кімнатах із добре завішаними вікнами. Вона згадує, як в 1990-х проходила повз групу людей, які займались гімнастикою в парку Шанхаю і розуміла, що насправді це була домашня церква, яка під виглядом вправ займалась наставництвом і учнівством.

Не дивно, що в момент, коли Венонг увійшла в зал в Гонконзі, де проводилась конференція, присвячена 500-річчю Реформації, і побачила там 3500 її учасників з материкового Китаю, які могли відкрито збиратись і поклонятись Богові, вона не змогла втримати сліз.

«Дивовижним є вже те, що вони приїхали зі всієї країни» ,— сказала вона. «Все так інакше, так відкрито, неймовірно».

«Ти просто стояв там і думав: невже це взагалі реально?» — говорить старший віце-президент китайського християнського Інтернет-ресурсу «Чайне Соурз» (China Source) Джоан Піттман. «Десять років назад ніхто навіть уявити собі такого не міг».

Приймало гостей конференції китайське об’єднання церков «Грейс ту Сіті» («Благодать для міста», Grace to City) у своїй найбільшій церкві. 3533 учасників зібрались з 15 країн. Близько 77% належали незареєстрованим церквам з материкового Китаю, як сказала Джефф Кайл з «Чайна Партнершіп» (China Partnership), яка допомагала в організації конференції. Шість із дев’яти головних спікерів були китайцями.

Одним із спікерів з Америки був Джон Пайпер, який вперше приїхав в Гонконг і взагалі в Китай.

«Бути частиною такого зібрання — такий подарунок отримуєш один раз в житті», сказав він. «Я молюсь про те, щоби Господь повіяв Своїм Духом на ці, образно кажучи, хвилі на поверхні озера, в яке ми кинули камінці».

Сім років назад Пайпер був, серед інших промовців, запрошений проповідувати китайським пасторам домашніх церков на другій міжнародній конференції. Пайпер на тій конференції проповідува, але пастори — ні.

«Згадки про ту конференцію, «Кейп Таун 2010» (Cape Town 2010, Конференція світової євангелізації у Лозанні), свіжі в пам’яті досі, адже тоді ми дізналися, що 200 церковних лідерів з материкового Китаю відмовили у видачі віз на відвідування цього заходу» ,— сказав він.

Участь китайських церков в конференції в Лозанні була їх першою відкритою появою на публічному міжнародному заході з того часу, як в 1949 році до влади в Китаї прийшли комуністи — очевидно, що всі були готові до супротиву. Одначе, пастори в аеропортах Китаю були затримані представниками влади в зонах митного контролю. Уряд порахував приватні запрошення «грубим вторгненням у внутрішні релігійні справи Китаю».

«Тому моя перша думка була, що це було великою зміною відношення влади в бік більшої толерантності, коли декільком тисячам лідерів церков з материка дозволили взяти участь в конференції, на якій Христове Євангеліє проповідується так ясно, а глобальним місіям виділяється така увага» ,— сказав Пайпер.

Та не все так просто, сказав він.

«Це цілком могло бути тимчасовим рішенням» ,— сказала Піттман. «Можливо, уряд був занадто зайнятий іншими справами, і через це не звернув вартої уваги конференції. Якщо б хтось спробував провести такий захід в жовтні, можливо результат був би зовсім іншим. Можливо, вісім років назад вона б не відбулась — але сьогодні це можливо».

Переслідування

Переслідування християн в Китаї особливо різко проходили протягом Культурної Революції в 1960-70х рр., коли руйнувались церкви, а пасторів саджали в тюрми чи навіть вбивали. Коли ж на початку 1980х уряд почав ослаблювати економічні і соціальні заборони, репресії проти релігії також зменшились.

«Уряд встановлює межі, в яких ви можете проводити релігійні практики» ,— сказала Піттман, яка писала про життя в Китаї, мінливе, немов хамелеон. «Проблема в том, що ці межі гнучкі і невидимі. Ви дізнаєтесь про наявність межі лише коли порушите її».

Багато цих обмежень встановлюються місцевими владами, які є доволі автономними в трактуванні загальнонаціональних законів. І навіть тоді не настільки важлива політика, як те, наскільки сильно її втілюють, каже вона.

З 2014 по 2016 рр. в одній східній провінції були зняті хрести з більш, ніж 1000 церков. На початку 2017 року з провінції, розміщеної в північно-східній частини Китаю, вигнали без пояснення десятки місіонерів з Південної Кореї. І в 2015 році по всій країні більше 150 християнських юристів, що захищали права людей, були арештовані за захист християн і інших меншин.

Багато хто вважає, що такі випадки були відповіддю на заклик президента Китаю Ксі Цзіньпіня до більш жорсткого контролю над релігією, який знаходить своє втілення в запропонованих нових заборонах на багато видів релігійної діяльності — наприклад, забезпечення місця для релігійних зібрань, публікації будь-яких матеріалів релігійного характеру чи прийняття будь-яких пожертвувань для релігії —окрім тих випадків, коли отримано дозвіл від Державної Адміністрації у справах релігії.

«Якщо ми подивимось в новинні стрічки сьогодні, ви можете сказати: «О, схоже, пояси затягуються», однак, поки що все виглядає так само, як і раніше» ,— сказала Піттман. «Є деякі «затягування поясу», але я б не сказала, що реальний простір дій став зменшуватись».

В кінці кінців, нікому з учасників конференції, присвяченої 500-річчю Реформації, мирян чи церковних лідерів, влади не заборонили її відвідування, сказала Кайл. У 2014 році, на першій конференції «Благодать для міста» (Grace to City), зупинили близько десятку учасників.

Ця конференція, як, швидше за все, і вся діяльність незареєстрованих церков, не була секретом для уряду. Багато пасторів незареєстрованих церков мали відносини зі своїми місцевими владами і регулярно надавали їм по запиту інформацію про церковну діяльність, конференції чи плани подорожей.

Ця прозорість частини домашніх церков тільки виникла за останній десяток років, каже Піттман, і виросла, коли в домашні церкви прийшли освічені, більш забезпечені, урбанізовані християни.

«Міський, урбаністичний рух домашніх церков складається з молодих людей, що виросли під час більшої відкритості» ,— говорить вона. «Вони не переживали тих переслідувань, через які пройшла сільська церква. В Пекіні і Шанхаї в деяких [незареєстрованих] церков є свої вебсайти... Це цілком інша ситуація».

Трирічний ріст

Мережа китайських церков і пасторів «Благодать для міста» (Grace to City) почала свою діяльність п’ять років назад. «Це люди із загальною ціллю і богословським баченням Доброї Новини і міста» ,— сказала Кайл. «Благодать для міста» фокусується на тренінгах пасторів і насадженні церков.

«Протягом кількох років, пастори «Благодаті для міста» збирались в різних місцях» ,— сказала Кайл. Щоби відмітити все, що робив Господь, вони вирішили розгорнути велику конференцію в Гонконзі. Вони провели її в 2014 році, запросивши близько 1500 людей зі всієї Азії, з них дві третини з Китаю.

Тоді «Благодать для міста» діяла трохи більш обережно. Тім Келлер був єдиним іноземним промовцем, а присутніми на конференції могли бути лише запрошені учасники, в основному це пастори і керівники.

Цьогоріч обмеження на участь були зняті; будь-який бажаючий міг зареєструватися онлайн. Джон Пайпер, автор Пол Тріпп і Річард Пратт, засновник і президент Місії Третього Тисячоліття (Third Millennium Ministries) були провідними промовцями цієї конференції, але китайські пастори мали можливість говорити промови на тему «5 Sola-принципів Реформації», брали участь в панельних дискусіях і проводили молитви. Місії «Євангельська Коаліція» (The Gospel Coalition), Лігон’є (Ligonier Ministries) і «Благодать для Азії» (Grace to Asia) безплатно передали книги різних авторів, серед них Джона МакАртура — і всі книги китайською мовою.

«Місія «Благодать для міста» зараз зміцніла, в неї з’явилось більше досвіду» ,— сказала Кайл. «Зараз в Китаї є набагато більше церковних лідерів, здатних звернутись до теології Реформації і служіння, сфокусованого на Євангелії, аніж 20 років назад».

Винятковою ознакою зрілості місцевих церков є той факт, що конференції створювались «китайцями для китайців», що вказує на меншу залежність від Заходу і західних церков, а також більшу самостійність у вірі і церкві», сказала вона.

Гості з Китаю зібрались з більш ніж 300 церков з близько 125 різних міст. «В останній раз це виглядало як збір знайомих і друзів» ,— сказала Кайл. Цього разу, після ще трьох років зустрічей і загальних конференцій, «було певне відчуття, що всі ми — брати і сестри, як одна сім’я».

Одним з тих братів був пастор домашньої церкви з Китаю, який пересувався з проблемами, коли прибув на конференцію в 2014 році (з міркувань безпеки, пастори домашніх церков зазвичай просять не називати їх імен). «Протягом цієї конференції я отримав багато напучування від проповідей, які почув там», написав цей пастор, який продовжив брати участь в програмах «Благодаті для міста».

Цьогоріч він привіз із собою на конференцію більше 30 людей — це чверть його церкви.

«Більше всього на конференції мене торкнувся Пайпер» ,— написав він. «Мене особливо вразила його пристрасть по Богу. Я побачив своє власне невігластво і недбалість відносно Божої слави. Та увага, яку Пайпер вділяє Божій славі, оновленню розуму, перетворенню серця і самоконтролю мене надихнула і просвітила».

В свою чергу Пайпер був здивований «чітким проголошення теології Реформації».

«Я головним чином відчув себе недостойним. Головною причиною цього було усвідомлення мною того факту, що більшість цих пасторів служать під умовами, значно більш небезпечними, аніж ті, які є в мене, і, можливо, навіть переживали утиски і такі виклики, з якими я не знайомий» ,— сказав Пайпер. «Моя єдина гарантія і основа впевненості в таких випадках — впевненість в тому, що я бачив деякі чіткі і доволі важливі речі в Писанні, і вірю, що Слово Боже доречне у всіх сферах нашого життя».

В останній вечір конференції пастор з Китаю Уанг І запросив всіх бажаючих присвятити своє життя на служіння Богові на повну зайнятість (англ. full-time ministry) встати. Піднялось більше 250 чоловік.

Потім, «по всьому залу учасники опустили свої руки і обличчя на підлогу і молились разом близько 15 хвилин» ,— написав пастор з Тайвані Денніс Браун. «Це було чудово».

Реформація і Китай

Китай потребує Реформації так само, як і Захід, кажуть деякі лідери з Китаю.

«Домашні церкви Китаю сьогодні мають неймовірну потребу в оновленні духу Реформації» ,— сказав один із пасторів в інтерв’ю під час конференції.

«Коли ми думаємо про те, що ж відбулось, особливо в останні декілька десятиліть, ми розуміємо, що в домашніх церков ніколи не було офіційної реєстрації» ,— сказав інший. «Реформатори акцентували увагу на трьох сферах: доктрини, управління церквою і поклоніння. Домашні церкви в цих трьох сферах слабкі. З цієї точки зору, роль прикладу Реформації є дуже великою для домашніх церков Китаю сьогодні».

Реформація може запропонувати як практичні рішення так і деяку втечу від прагматизму.

«500 років назад Реформація звільнила римокатолицьку церкву від гніту прагматизму» ,— сказав інший пастор домашньої церкви. «Таким же чином, церква в Китаї сьогодні також зустрічає гніт прагматизму, джерела якого тягнуться ще від наших унікальних відносин церкви з державою в минулому».

Церква в Китаї іноді відповідає на запитання — «Що таке церква? Хто такі служителі? Як нам варто управляти таїнствами? Як повинні церкви спілкуватись?» — не з Писання, але від того, як вони можуть кращим чином вижити в стані іноді ворога, сказав він. «В цьому сенсі 5 Sola-принципів Реформації, особливо Sola Scriptura, мають величезне значення для китайської церкви».

Що далі?

«Такі і подібні конференції дозволяють нам переоцінити, як ми можемо благословляти церкву в Китаї і йти разом з нею» ,— сказала Кайл. «Вони надихають нас бачити зрілість церкви в Китаї і те, що нам необхідно від них взамін, бо вони здатні зробити значний внесок в нашу віру... Переслідування, які вони зустрічали на шляху і їх теологія страждання є великим вкладом і благословінням для західної Церкви».

Організатори вже обдумують ідею наступної конференції.

Венонг не вистачає лише одного штриха, щоб зробити її краще. «Колись, дасть Господь, ми проведемо її на материковому Китаї» ,— сказала вона. «Я молитимусь про це».

Джерело: The Gospel Coalition.

Переклад з англійської: Прес-центр СЄЛФ.

Сара Ікофф Зілстра — старший автор веб-ресурсу «Ґаспел Коалішн» (The Gospel Coalition) і співавтор в «Крістіаніті Тудей» (Christianity Today). Магістр журналістики Північно-західного Університету (Northwestern University).