Вісім причин, чому я вірю, що Ісус воскрес із мертвих - Джон Пайпер

1. Ісус Сам свідчив про своє майбутнє воскресіння з мертвих.

Ісус відкрито говорив про те, що має з Ним статись: розп’яття і потім воскресіння з мертвих. «І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне» (Мр. 8:31; див. Також Матв. 17:22, Луки 9:22). Ті, х то вважають воскресіння Ісуса Христа неможливим, скажуть, напевно, що Ісуса обманули або (імовірніше) що рання церква вклала ці твердження в Його уста, буцімто Він навчав того обману, який вони самі придумали. Але ті, хто читає Євангелії і приходять до твердого висновку, що Той, Хто говорить так переконливо через цих свідків (євангелистів), не є вигадкою нерозумної фантазії, буде незадоволений з такого пояснення власного свідчення Ісуса про Його воскресіння з мертвих.

Це є особливо правдиво, коли ми беремо до уваги те, що пророцтва про воскресіння звучать не лише у прямих висловах, таких як вище було процитовано, але також і непрямо і обтічно, які з набагато меншою імовірністю могли б бути вигадкою обманутих учнів. Наприклад, два окремих свідки дуже відрізняються у своїх свідченнях щодо Ісусового твердження щодо того, що якщо Його вороги знищать храм (Його тіла), Він відбудує Його за три дні (Ів. 2:19, Марка 14:58; пор. Матв. 26:61). Він також говорив, наче «між іншим», говорив про знака Йони – три дні у серці землі (Матв. 12:39; 16:4). І Він знову натякнув на це в Євангелії від Матвія 21:42 – «Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем». Важливо зауважити, що окрім власних Ісусових свідчень про Його майбутнє воскресіння, його обвинувачувачі свідчили, що Ісус говорив саме так: «Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях Я воскресну» (Матв. 27:63).

Отож, наш перший аргумент воскресіння поляє в тому, що Ісус сам говорив про це. Ширина та природа Його слів робить малоймовірним, що обманута церква видумала це. Більшість людей, як аналізують особистість самого Ісуса, розкритий у цих свідченнях, приходять до висновку, що Він не був обманцем чи людиною хворого розуму.

2. Гріб був порожнім на Пасху.

Так говорять найдавніші документи: «А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса» (Лк. 24:3). І вороги Ісуса підтвердили це, наполягаючи на тому, що учні викрали тіло (Матв. 28:13). Мертве тіло Ісуса знайти не могли. Це можна пояснити чотирма шляхами.

2.1 Його вороги вкрали тіло. Якщо вони це зробили (а вони самі ніколи не говорили, що так вчинили), вони могли б зненацька показати тіло і таким чином зупинити успішний ріст християнської віри у тому ж місті, у якому сталось розп’яття. Але вони не змогли показати тіло.

2.2 Його друзі вкрали тіло. Така чутка поширювалась від початку (Матв. 28:11-15). Чи це можливо? Чи могли б вони перемогти вартових коло гробу? І ще важливіше, чи могли б вони почати проповідувати з такою певністю, що Ісус воскрес, знаючи, що Він не воскресав? Чи ризикували б вони своїми життями і приймали побої за щось, що було б обманом і вони про це знали?

2.3 Ісус не був мертвим, але лише несвідомим, коли Його поклали у гріб. "Він прокинувся, відсунув каменя, переборов солдатів, і просто щез після декількох зустрічей зі своїми учнями, впродовж яких Він переконав їх, що воскрес з мертвих". Навіть вороги Ісуса не говорили такої брехні. Факт Його смерті був очевидним. Риляни це бачили. Один чоловік, бік якого був пробитим і який шість годин висів прибитим до хреста, жодним чином не зміг би зсередини могили відсунути каменя.

2.4 Бог воскресив Ісуса з мертвих. Це саме те, що Він сказав, що мало статись. Це саме те, що засвідчували учні. Але поки ще залишається найменша ймовірність пояснити воскресіння натуралістично (природньо), сучасні люди стверджують, що ми не повинні вдаватись до надприроднього пояснення. Чи це розумно? Я так не думаю. Звичайно, ми не хочемо бути наївними. Але ми також не хочемо відкидати істини лише тому, що вона виглядає неправдоподібною. Ми повинні розуміти що вибір нашої позиції у даному питанні великою мірою залежить від того, якому стану справ ми надаємо перевагу: у випадку, якщо повіримо в істину воскресіння, чи у тому випадку, коли повіримо у неправдивість воскресіння. Якщо проповідь про Ісуса відкрила тобі, що Бог є реальним, і що ти потребуєш прощення, тоді у твоєму розумі втратять силу аргументи про неможливість Христового воскресіння. Чи може так статись, що це відкриття істини не є аргументом «за» воскресіння, але свободою від аргументу «проти» нього?

3. Учні майже миттєво перемінились з безнадійних та переляканих, якими були після розп’яття (Лк. 24:21; Ів. 20:19) у впевнених та сміливих свідків воскресіння (Дії 2.24, 3:15, 4:2)

Вони пояснювали переміни тим, що вони бачили воскреслого Христа і отримали наказ бути Його свідками (Дії 2:32). Найпопулярнішим альтернативним поясненням є те, що їх впевненість була результатом галюцінацій. Але з таким поясненням є багато проблем. Учні не були людьми наївними, але досить скептичними як перед, так і після воскресіння (Мр. 9,32; Лк. 24:11; Ів. 20:8-9). Більше того, чи могло глибоке та благородне вчення тих, хто свідчив про воскреслого Христа, походили з галюцінацій? Як щодо величного післання до Римлян апостола Павла? Я особисто вважаю неможливим цей гігантський інтелект і щиру душу вважати зведеними чи обманюючими. І він же (ап. Павло) стверджував, що бачив воскреслого Христа.

4. Павло стверджував, що не лише він бачив воскреслого Христа, але що 500 інших бачили Його також, і багато з цих свідків були ще живими, коли він оприлюднював це ствердження.

«А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили» (1Кор. 15:6). Звернімо увагу на те, що це було написано до греків, які досить скептично ставились до подібних тверджень, коли ще багато з цих свідків були ще живими. Було б дуже ризиковано так писати, адже невеличке розслідування могло б легко довести фальшивість Павлового ствердження.

5. Саме існування швидко зростаючої по усій Римській імперії християнської церкви ствердно свідчить про воскресіння.

Церква зростала через силу свідчення, що Ісус воскрес з мертвих і що Бог учинив Його Господом та Христом (Дії 2:36). Владарювання Христа над всіми народами збудоване на Його перемозі над смертю. Це було тією звісткою, що поширилась по усьому світу. Її сила завойовувати усіх культури і творити один новий народ Божий є сильним аргументом на користь істини воскресіння.

6. Навернення апостола Павла є аргументом на користь воскресіння.

Звертаючись до досить недружньої аудиторії у післанні до галат (Гал. 1:11-17), Павло стверджував, що його Євангелія походить від воскреслого Ісуса Христа, а не від людей. Він писав, що перед тим, як зустрівся з воскреслим Христом на дорозі у Дамаск, він був ревним гонителем христової віри (Дії 9:1). Але зараз, до подиву усіх, він ризикує своїм життям ради Євангелії (Дії. 9:24-25). Таку переміну апостол Павло аргументує тим, що воскреслий Христос з’явився йому і уповноважив Його очолити місію до поганських народів (Дії 26:15-18). Чи має вагу таке свідчення? Це веде нас до наступного аргументу.

7. Свідки Нового Завіту не схожі на роззяв чи обманців.

Як довіряти свідкові? Як ти вирішуєш довіряти чи не довіряти чиємось свідченню? Рішення довіряти чиємусь свідченню – не те ж з саме, що вирішення математичного рівняння. Тут певність є іншої природи, але воно може бути таким же істинним (я довіряю свідченню моєї дружини, що вона є вірною). Коли свідок мертвий, ми можемо давати йому оцінку лише на основі написаного ним і на свідченнях інших про нього. Що спільного між Петром, Іваном, Матвієм та Павлом?

На мій розсуд (а кожен повинен жити на основі своїх суджень – Луки 12:57), написане цими людьми зовсім не схоже на праці наївних, легко зведених чи обманюючих людей. Їхнє бачення людської природи є глибоким. Їх особиста посвята є тверезою і ретельно обдуманою. Їх вчення є послідовним і не схожі на вигадки легковажних людей. Моральні і духовні стандарти є високими. І життя цих людей цілковито посвячені істині та для Божої слави.

8. Біблійні свідки засвідчують про славу Христової Євангелії, Євангелії смерті і воскресіння Христа.

Новий Завіт навчає, що Бог післав Святого Духа для того, щоб прославити Ісуса як Сина Божого. Ісус сказав, «А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди... Він прославить Мене» (Ів. 16:13, 14).Дух Святий не робить цього говорячи нам, що Ісус воскрес з мертвих. Він робить це відкриваючи наші очі, щоб ми побачили славу Христову в оповіді про Його життя, смерть та воскресіння. Він робить нас спроможними бачити Ісуса таким, яким Він насправді був, і таким чином Він є істинним та прекрасним. Апостол вказав на проблему нашої сліпоти та її вирішення, написавши: «...бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий... Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій» (2Кор. 4:4, 6)

Спасаюче пізнання Христа розп’ятого і воскреслого не є просто результатом правильного розуміння історичних фактів. Це є результатом духовного просвітлення, коли людина бачить ці факти такими, чим вони насправді є: одкровенням істини і слави Божої в Особі Христовій, Який є тим самим вчора, сьогодні і навіки.

Джерело: DesiringGod.org.

Переклад: Ярослава Назаркевича для Еcbua.info, корекція: Пресс-центр СЄЛФ.

Джон Пайпер є пастором, відповідальним за проповідь в баптистській церкві "Вифлеєм" (Міннеаполіс, Міннесота, США). Він виріс в Грінвіллі, Південна Кароліна, навчався у Вітонському коледжі, де вперше відчув Божий заклик до служіння. Після цього він отримав ступінь бакалавра богослів'я у Фуллерівській богословській семінарії в Пасадені , Каліфорнія, і ступінь доктора богослів'я в Мюнхенському університеті в Німеччині. Шість років він викладав дослідження Біблії в коледжі "Бетель" в Сент-Пол, Міннесота, в в 1980 році прийняв запрошення стати пастором церкви "Вифлеєм". Джон написав більше 30 книг. Джон разом із дружиною Ноель має чотири сини, одну доньку і декілька онуків, кількість яких постійно зростає.