Ток-шоу "Формування медійного образу протестантизму" [відео]

Тому що всі ми живемо в інформаційному суспільстві, і воно шляхом реклами, телебачення, кіно, ЗМІ формує наш щоденний вибір в різних сферах життя.

Головне питання, яке ми бажаємо обговорити сьогодні — як нам сформувати такий медійний образ протестантизму, який би «солив», який би змінював світ навколо нас.

Наші учасники сьогодні це: Юрій Кулакевич — завідуючий відділом зовнішніх та міжнародних зв’язків Церкви християн віри євангельської України; Максим Васін — виконавчий директор Інституту релігійної свободи, експерт з комунікацій держави та церкви, співавтор правок до деяких законів України; Андрій Кім — керівник проекту «Білоруські вікенди». Модератор ток-шоу Андрій Шамонін.

Перше запитання до вас полягає ось у чому: ми говоримо, що формування медійного образу протестантизму проходить із труднощами, але чи не полягає проблема тут в тому, що ми самі не сформували своє послання для зовнішнього загалу.

Юрій Кулакевич: Коли про це кажуть служителі, їх думка така: «Може, це й добре, що ми не дуже знаходимось в медіапросторі, може ми ще не готові для цього», і це прояв менталітету сформованого радянським досвідом. Молоді люди кажуть навпаки: «Ні, ми маємо бути в топі новин». І ця дискусія в церкві триває: поміж поколіннями, поміж різними командами служителів. Треба сказати, що в українському суспільстві, в розумі людей досі образ церковнослужителя змальовується як людина в рясі. Але раптом у 2017 році Церква постала в образі служителя в костюмі.

Максим Васін: Погоджуюсь з Юрієм, що протестантські церкви, можливо, створюють менше приводів, а якщо вони є, то церкви не надто відкриті для їх висвітлення. Тому я згідний, що церкви мають мати сформоване послання: що вони готові висвітлювати, який посил давати при цьому. Церкви мають визначитися: висвітлення їх діяльності в ЗМІ суперечить словам Ісуса «нехай ліва твоя рука не знає, що робить права», чи ні? Як на мене, інформаційних приводів було багато, але не завжди вони використовувались належно.

Ю.К.: Рік Реформації завершується, але сама реформація, хто б що не казав, продовжується. І є пропозиція до українських церков, щоби темп, результати були примножені у 2018 році. Ми маємо запропонувати євангельський шлях виходу з кризи, у якій ми бовтаємося вже яке десятиліття, євангельський шлях добрих змін у сім’ї, в школі, в університеті, загалом в українському суспільстві. Говорячи про медіа, ми розуміємо, що медіа має свої задачі — заробляти гроші для свого власника. І теми добра, милосердя жодним чином не конвертуються в гроші, ми це усвідомлюємо. Це видно навіть по заголовку, який дав телеканал «1+1» про День подяки на Майдані: «Соломія Вітвіцька провела день із Ніком Вуйчичем». І вже потім, коли у Фейсбуці піднялась хвиля незадоволення тим, що подію, яка зібрала максимальну кількість людей в центрі столиці, оминули практично всі ЗМІ, вони потрохи почали її об’єктивно висвітлювати.

М.В.: Євангельським церквам потрібно більш популяризувати ці речі і робити їх більш зрозумілими для зовнішніх ЗМІ, налагоджувати комунікацію.

Можливо, соціальні мережі є хорошою альтернативою традиційним ЗМІ для християн. Андрію, читаючи про «Білоруський вікенд» і «Кіно по-білоруськи», я натрапляв на коментарі на кшталт «нарешті, хтось дублює кінофільми білоруською мовою». Чому саме кіно ви обрали? Чому саме «кіно по-білоруськи»? І де тут зв’язок з Реформацією?

Андрій Кім: Чому ми займаємось саме цим? Питання: чому церква так багато робить роботи в соціальному служінні серед найнижчих верств населення, а так мало людей служить у ЗМІ? Бог покликав нас до того, щоби йти у цей світ і працювати там з людьми; ми й самі колись такими були. Християни мають неймовірний потенціал там, де інші люди не бачать потенціалу. Проект «Білоруський вікенд» — саме той випадок, адже всі кінодистриб’ютори відмовляються випускати прокат білоруською мовою, бо це комерційно невигідно, на їх думку. Ми ж тут побачили потенціал. В певному сенсі християни роблять те ж, що й змій в Еденському Саду, який провів там блискучу «маркетингову кампанію» — там, де була небезпека, Адам і Єва побачити цінність. Зараз ми живемо у світі, де люди бачать цінність у тому, що не має цінності. І от наша задача зараз — взяти те, що має цінність, і вказати на це людям. Якщо ви подивитеся на християнські фільми в контексті їх перекладу, то можливі два варіанти: професійний дубляж нехристиянськими компаніями або переклад християнськими аматорами. В першому випадку все християнське послання буде, швидше за все, «спущене в унітаз», бо вони просто не розуміють його. У другому випадку щирий християнин бере дешевий мікрофон і начитує, як вміє. В обох випадках Бог не прославляється. Я думаю, що однією з причин того, чому світські ЗМІ не висвітлюють християнами влаштовані події, полягає в тому, що дійсно наші події їм не цікаві. І тут ми можемо зробити наступне: поговорити з ними і запитати: «що дійсно було б цікаво для ваших глядачів?»

Ю.К.: Коли наші українські медіа «просинались» 25 грудня минулого року, потім Рік Реформації, потім День Подяки, то тепер уже вони інакше дивляться і розуміють цінність цих масових заходів, адже там є якісний контент, є масовість і відомі учасники. Також на місцях грає роль особиста дружба з представниками ЗМІ. Тому, на мою думку, ситуація в цьому сенсі змінюється на краще.

Чи повинна бути (само)цензура, коли ми розміщуємо щось у соцмережах?

А.К.: По-перше, ми не використовуємо той позитив, який є. Ми маємо позиціонувати правильні речі вірним чином: скажімо, вірність у подружжі — це круто, це робить сім’ю міцною. По-друге, із чотирьох «С» — Страх-Секс-Скандали-Сенсація — нам не варто висвітлювати скандали. Інші три — варто, бо в церквах мало говориться про Страх пекла, про Секс, а воскресіння Христа є Сенсацією.

Дану передачу було відзнято в рамках Східноєвропейського Лідерського Форуму 2017, що проходив 29 листопада — 02 грудня.

Дивіться також: Ток-шоу "Вивільнення інтелектуального ресурсу церкви через ефективне лідерство" [відео].