Ток-шоу "Вивільнення інтелектуального ресурсу церкви через ефективне лідерство" [відео]

Сьогодні з нами: Віктор Павловський — єпископ Союзу Церков П’ятидесятників Молдови, голова Ради Директорів Євангельської Теологічної Семінарії (Київ), член Виконавчої Ради Всесвітньої Асамблеї Божого співтовариства, Президент Міжнародної Асамблеї ХВЄ; Ростислав Мурах — старший пресвітер Хмельницької області союзу ХВЄ, пастор церкви «Світло Христове», м. Кам'янець-Подільский і Антоній Бокун — пастор церкви «Ян Предтеча» м. Мінськ. Модератор ток-шоу — Микола Харламенков.

В контексті відзначення 500-річчя Реформації, чи можемо ми говорити про можливість її повторення в сучасному світі, зважаючи на невелику кількість протестантів серед української еліти?

Антоній Бокун: Коли ми дивимось на успіх Реформації, то ми дивимось на події протягом 100 років, тому казати, що реформація можлива через рік-два, звісно, наївно. Але, якщо оперувати такими категоріями, як століття, то цілком все можливо.

Пастор Ростислав, Вас непокоїть ситуація, що дуже мало християн є серед української еліти, чи це нормально?

Ростислав Мурах: Хочу доповнити відповідь на попереднє запитання. Якщо б не 500 років Реформації, не ця кругла дата, чи говорили б ми про неї сьогодні? Я думаю, що ні. Для нас важливо поставити запитання, яка Божа воля стосовно нас, нашого покоління, і розуміти і виконувати цю Божу волю. Наші попередники 100, 50 років назад правильно зрозуміли виклики свого часу і виконали Божу волю для них. Де сьогодні яскраві особистості на кшталт Лютера, Кальвіна, Цвінґлі? В них є потреба, і на мою думку, вони дозрівають в суспільстві. Поставлене Вами питання, звичайно, мене турбує, але думаю, що церква має свій шлях і своє призначення — бути голосом, впливати на суспільство.

А.Б.: Я б додав, що не політика є первинною задачею церкви, хоча наявність віруючих дуже важлива в політиці, так само, як і в освіті, медіа і інших сферах.

Пане Віктор, як Ви бачите можливим виправляти цю ситуацію? Чи є взагалі така проблема в Молдові?

Віктор Павловський: Дивлячись на історію, ми всі знаємо, що віруючим було заборонено навчатись, активно впливати. Сьогодні інший час, багато що змінилося, але ми ще маємо, куди рухатися, маємо величезний потенціал. Є можливість впливати в освіті, але нам потрібно готувати нове, молоде покоління для цього.

Тобто Ви вважаєте, що Церква наразі не готова вести діалог з інтелектуалами?

В.П.: Для цього потрібен певний рівень. Скажімо, коли ви здійснюєте служіння в церкві, мене в церкві ніхто ніколи не запитав, яка в мене освіта, але спілкуючись з невіруючими людьми, це було перше запитання. Мені одного разу зателефонував один мер і запропонував зустрітися. Розпитавши мене про те, що являє собою союз церков п’ятидесятників, він запитав про мою освіту. Дізнавшись, що я закінчив магістратуру у США, він протягнув мені руку, сказав, що не думав раніше, що п’ятидесятники можуть бути настільки освіченими, і я мав можливість протягом 2 годин проповідувати йому Євангеліє.

Антоній, вашій церкві вдалося увібрати в себе людей творчих, громадсько активних. Як це вам вдалося? Чи це суто білоруська специфіка?

А.Б.: Я не думаю, що це білоруська специфіка. Наша церква з початку зароджувалася як церква, яку відвідували студенти і люди з вищою освітою. Нам потрібно робити наголос на освіченості служителів і лідерів. Ми маємо згадувати не лише учнів Христа, які були рибаками, але й освіченого апостола Павла.

Чи вдалося Вам зберігати авторитет пастора серед освічених людей?

А.Б.: Інтелектуали — такі ж грішники, як і всі інші. Часто так буває, що пастор або не знає, що відповісти інтелектуалу, або комплексує. Пастор повинен розуміти специфічні моменти своєї пастви, чи це реабілітанти, чи діячі культури, чи освічені люди.

В.П.: Я думаю, що це одна із проблем служителів церкви, «синдром рибака», мовляв, «яку велику рибу я піймав», якщо в церкву прийшла «серйозна» людина. Їм потрібно зростати, а їх часто відразу практично впускають «на перші ряди» в церкві.

Пане Ростиславе, сьогодні є церкви різного спрямування: молодіжні, для реабілітантів. Можлива церква для інтелектуалів, чи вона повинна бути універсальною для всіх?

Р.М.: В Церкві, як Тілі Христовому, представлені всі сфери суспільства. Помісні церкви більш або менш успішні в різних служіннях. Ще хочу сказати, що завжди діло Боже роблять освічені люди, але я не хотів би, щоб ми бачили в освічених людях панацею вирішення усіх церковних проблем, бо немалозначною є дія Святого Духа. Звичайно, наша освіта є немалозначною, але без дії Божої благодаті ми не набудемо інтелектуала. Я за освіту, але це не панацея. Пастор, зі свого боку, має бути готовий дати інтелектуалам свободу дій, як сильним особистостям. Він також має бути готовим мати батьківське слово і їм.

Як створити атмосферу любові і прийняття, щоби і інтелектуал почув на недільному зібранні для себе слово, і людина, яка не цікавиться інтелектуальними питаннями, теж мала в церкві духовну поживу для себе?

Р.М.: Самому бути таким. «Який піп — такий прихід. Який ксьондз — таке й набоженство. Який пастир — така й паства». Наше внутрішнє наповнення буде передаватися на церкву.

А.Б.: Якщо пастор комплексує перед інтелектуалами, то люди будуть робити, що хочуть. Пастор має бути відкритим, не боятися в чомусь розібратися, у щось вникнути.

Р.М.: Отримуючи сильних особистостей, церква повинна бути готовою їх відпустити, послуживши, аби вони пішли далі. Також потрібно вміти дивитися масштабами Царства — можливо, хтось менше робить для самої церкви, але більше поза церквою. Деколи пастори роблять все, щоби «вижити» сильних, компетентних людей.

Антоній, яке місце серед Ваших життєвих пріоритетів займає самоосвіта?

А.Б.: Дуже важливе, адже якщо ти не будеш вчитися, то дуже швидко опинишся поза контекстом. Постійно є нові виклики. Стимулює і община, і життя.

Р.М.: Ми, пастори церков, часто відчуваємо тягар відповідальності, щоби забезпечити людей служінням. Але сильні особистості дуже часто самі знайдуть для себе служіння.

А.Б.: Пастору дійсно важливо бачити, що служіння церкви ширше за питання життя помісної церкви, і якщо є люди, які рухаються в цьому, мотивувати їх і вникати в це, щоби підтримати їх усвідомлено.

Якщо пастор бачить необхідність в слові для інтелектуалів, але розуміє, що не має сам достатньо компетенції для цього, то чи може він давати слово людям, які здатні його дати?

А.Б.: Тут потрібно бути дуже обережним, як то кажуть, «сім раз відмір, один — відріж».

В.П.: Я думаю, ми повинні проповідувати Євангеліє, а воно вміщає і реабілітантів, і інтелектуалів однаково. Для роботи по темам розділіть церкву на групи, і це буде успішно. Завжди «духовні» і «освічені» протиставлялись і воювали між собою. Завжди приклади наводились на користь одної чи іншої сторони. Освіченість і духовність мають скласти баланс в житті людини — чим освіченішим ти стаєш, тим духовнішим маєш бути. Тоді служіння буде успішним.

Р.М.: Я проаналізував проблеми, які виникали в церквах із освіченими сильними людьми, то всі вони лежали у культурно-релігійній площині. Віруючу людину потрібно вчити етики, моралі, це не відбувається автоматично.

Хто на ваше життя справив найбільший вплив?

Р.М.: Звичайно, найбільшим прикладом для всіх нас був Ісус Христос і апостоли. Але на кожному етапі життя були люди, які впливали на мене, і є вони до сьогодні.

Що ви порадите пасторам, у яких є бажання вивільнити інтелектуальний ресурс для церкви?

В.П.: По-перше, щоб вони не боялися працювати і проповідувати Євангеліє усім, бо «всі згрішили». По-друге, піднімайте свій інтелектуальний рівень, послухайте інших.

А.Б.: Я б ще додав, важливо ще мати критичне мислення, і не читати будь-які книжки і не їздити на будь-які конференції.

В.П.: Я всі книжки «кладу під Біблію», а не «на Біблію». Біблія є кінцевим авторитетом.

Р.М.: Я хочу побажання дати у вигляді запитання: а що б Ви хотіли, щоби люди сказали на Ваших похоронах? Будьте, як батько для тих дітей, яким довірив нам Христос. Будьмо людьми слова і людьми молитви!

Дану передачу було відзнято в рамках Східноєвропейського Лідерського Форуму 2017, що проходив 29 листопада — 02 грудня.

Дивіться також: Ток-шоу "Підсумки Року Реформації в Україні" [відео].