Вільний ринок і Держплан

Це завдання вирішує вільний ринок і робить це набагато краще безлічі розумних голів в уряді, які вирішують, кому що і як слід робити і купувати.

Доброю ілюстрацією цього є така історія: учитель роздав своїм учням подарунки, причому він зробив це за методом випадковості. Було видно, що не всі діти були задоволені отриманими іграшками. Учитель дозволив їм помінятися, але перед цим попросив оцінити, скільки б вони були готові заплатити за свої іграшки, якби купували їх у магазині. Загальна сума склала 25 умовних одиниць.

Потім діти зробили обмін іграшками, і кожен або майже кожен отримав те, що хотів. Учитель знову попросив дітей оцінити, скільки б кожен з них був готовий заплатити за свою іграшку, якби купував її в магазині. На цей раз загальна сума виявилася в три рази більшою - 75 умовних одиниць. Вільний обмін призвів до того, що продавці іграшок в цьому випадку отримали б максимальну суму за свої товари.

Це всього лише невеликий клас, а коли мова йде про країну і мільйони споживачів, цілком природно, що, ніякий Держплан не може ефективно розподілити товари і послуги. Роль уряду, яку в цьому прикладі представив вчитель, повинна бути обмежена і зводитися до забезпечення на ринку вільного обміну без примусу, а також до захисту власності від крадіжки і грабежу.